Ви все ще не вирішили, чи хочете стати студентом зарубіжного ВНЗ? Пропонуємо цікавий матеріал для роздумів: нам вдалося поспілкуватися з нашою студенткою, яка вже встигла отримати престижну англійську освіту і має чималий досвід життя за кордоном. Надія Радченко поділилася з нами своєю історією. В інтерв’ю дівчина розповіла про те, як підготуватися до вступу, які для цього потрібні документи, чого чекати від студентського життя і чим саме зацікавила обрана спеціальність.
Чому Ви вирішили поїхати вчитися за кордон?
Основною рушійною силою була і є моя мама, яка подала ідею. Раніше для мене навчання в Англії було лише мрією. Але ми вирішили зробити такого роду інвестиції у мою майбутню кар’єру.
Чому Англія?
В першу чергу відзначу, що юридична освіта в Англії завжди вважалася престижною і характеризувалася високим рівнем професіоналізму. Так би мовити «motherland of common law». Та й закохалася я в цю країну назавжди після мого першого візиту в дитинстві, коли проходила мовне стажування.
За якою програмою Ви поїхали вчитися?
Моя програма називається «Магістерський ступінь у Комерційному праві», або «LLM in Commercial Law».
Чому Ви обрали саме цю програму?
Сьогодні в нашій країні дуже цінуються юристи з таким ступенем, особливо з закордонним дипломом, це дає певні привілеї. Саме комерційне право (у мене цей модуль стосується комерційного права в Англії) захоплююче тим, що в кар’єрі юриста в будь-якому випадку ви будете працювати з безліччю питань з цієї сфери.
Також, крім базового модуля, кожен семестр у мене була можливість вибирати додаткові дисципліни.
Які документи були в нагоді? Чи було складно?
Все встигли, але сам процес був трохи важкий. Якби не команда «ATLAS», (Яна і Оля, дякую вам величезне!), цей процес мав би затягнутися на довгі терміни, або, взагалі, склався б невдало. Скажу відразу, документів було багато: закордонний паспорт, диплом, мотиваційний лист та рекомендаційні листи від моїх викладачів.
Це, так би мовити, первинний пакет документів, який вимагає університет. Пізніше почалися довідки з банку щодо рахунків, безпосередньо для батьків. Британія є країною, яка відома своєю скрупульозністю в цьому плані, тобто було потрібно контролювати банківську звітність щотижня.
Все це потрібно для оформлення найважливішого документа – CAS. Він видається міністерством внутрішніх справ Англії і є підтвердженням того, що ви пройшли перевірку і допущені до отримання навчальної візи. Також не варто забувати про переклади. Окремо, поза візовий процес, велику роль відіграють дипломи та різні сертифікати ваших досягнень. Це доводить вашу активність, прагнення до навчання і до розвитку в цілому.
Подача була в кінці зими, на початку весни. У терміни ми вклалися і все, як ви знаєте, пройшло успішно!
Про що Ви писали в мотиваційному листі?
Це була ціла епопея для мене! Створити лист допомагали всі. Я хотіла написати його сама, вкласти свої думки. Допомагали фахівці з «ATLAS»: Настя, Оля і Яна (пам’ятаю навіть, як я сиділа в офісі до самого закриття, шукала натхнення), а також мій викладач з англійської мови, Андрій Ярославович, мої друзі, вони підкидали ідеї, на які можна звернути увагу в листі, ідеї щодо розвитку юридичного ринку в Україні.
Корисним було відео на YouTube, де давалися рекомендації щодо написання мотиваційного листа до ВНЗ Британії та Америки. Потрібно знати, що британські ВНЗ хочуть вже бачити у вас певний обсяг знань в обраному предметі/спеціальності. Тобто їх цікавить ваша академічна успішність, ваші ідеї і те, як саме цей курс допоможе особисто вам у майбутньому.
Важливо згадати про можливості університету, наприклад, як в BPP це кар’єрний центр і Pro Bono Service, де студенти юридичної школи можуть практикуватися, надаючи безкоштовні консультації у різних сферах права. Головне показати, що ви всебічно розвинені, що не тільки навчання присутнє у вашому житті. Я писала про свою позауніверситетську діяльність, про власні захоплення і навички.
Ви намагалися влаштуватися на роботу?
Так, хоча моя перша спроба була досить невдалою: якщо не маєш за плечима досвіду, знайти гарну роботу досить важко, але, як то кажуть, хто шукає, той завжди знайде. Зараз я працюю Legal Assistant в чудовій компанії і навіть отримала вже свою першу зарплатню. Думаю, перше правило в цій справі – вірити в себе і пам’ятати, що те, що ВАМ дійсно потрібно, завжди знайде вас.
Що перш за все вразило Вас за кордоном?
Розмірений ритм життя у людей (не рахуючи тих, хто працює в районі City). Ніхто не розглядає твій одяг і не кидає осудливі погляди на те, як ти виглядаєш. Неймовірна кількість можливостей для студентів, гарне ставлення до студентів (поняття «відключити гарячу воду у гуртожитку» на 4 місяці тут не існує). Доступ до культурних центрів, національних музеїв, галерей, бібліотек безкоштовний, що говорить про певний напрямок політики держави на розвиток культурних цінностей, підвищення рівня освіченості звичайної людини. Саморозвиток тут не привілей. Також вражає муніципальний сервіс, підтримка самого міста в належних умовах.
Один з головних акцентів в Британії – повага і вміння цінувати працю іншої людини. Насправді, таких моментів не злічити: коли живеш вже тривалий час, то перестаєш помічати.
Чи одразу Ви знайшли друзів? Як це було?
Знаючи себе, друзів я вибираю дуже обережно, але можу з упевненістю сказати, що в Лондоні я зустріла тільки чудових людей. Наприклад, Луїс, мій перший найкращий друг, з яким я познайомилась під час початку свого перебування в Лондоні. Ми зустрілися в студентській резиденції і виявилися сусідами, а пізніше я дізналася, що Луїс вчиться в тому ж університеті, тільки на солиситора. Пізніше я познайомилася з іншими чудовими людьми: Анною, Шавкатом і Аділетом. З Анею ми зустрілися на зборах дебатного гуртка і вона розповіла про таке студентське товариство, як «ENACTUS», в якому я теж брала активну участь. Там і зустріла Аділета і Шавката.
Сумували за батьками? Чи сильно вони хвилювалися: як змінилися відносини за роки навчання?
Самостійність у мене була ще з часів навчання в Харкові, але батьки хвилювались як я адаптуюся до всього абсолютно нового, адже одна справа навчатися в Україні, коли ти завжди можеш сісти на потяг і вирушити додому. А інша справа – перебувати в іншій країні, з іншими порядками і іншим ритмом життя, на відстані тисяч кілометрів. Життя вирує, тому сумую рідко. Звичайно, хочеться, щоб батьки були поруч, але таке воно, доросле життя.
Яким був освітній процес? Що сподобалось/не сподобалось?
Для мене все ідеально! Найбільший акцент за кордоном роблять на вмінні робити самостійний «deep research», пошук додаткових джерел, інформації, юридичних трендів і змін – тобто всього, що потрібно вам для того, щоб мати знання і навички of high-skilled lawyer.
Нам надали список адрес електронної пошти всіх наших викладачів на курсі, щоб ми могли з ними зв’язатися щодо питань, які нас будуть цікавити. Ти відчуваєш, що викладач ставиться до тебе з повагою, як до майбутнього фахівця.
До речі, у викладачів немає улюбленців, ми всі рівні,
чого, на жаль, немає у нас в українських ВНЗ.
Чи були цікаві речі за кордоном, про існування яких Ви раніше навіть і не здогадувались?
Звичайно. Це розширений доступ до різних сервісів. Хоча, навіть проживши тут стільки часу, кожен день все одно відкриваю щось нове для себе і все й зараз здається дуже цікавим!
Що являв собою навчальний процес?
Модуль складався з лекцій та семінарів. Лекція тривала годину, а семінар – три години, перерви були, в цьому плані хвилюватись не варто. На семінарах у нас були кейсові завдання, за допомогою яких ми відпрацьовували матеріал. Також в середині модуля давалося завдання Memorandum of Advice. Його бал становив 30 % від всієї оцінки за предмет. Це свого роду письмова юридична консультація: є ситуація, нам потрібно визначити issues і дати юридичну пораду клієнтові. Як жартували з нами викладачі, це гарний спосіб попрактикуватися, адже якщо щось буде неправильно, то ніхто нікого не звільнить з посади. І, звичайно ж, наприкінці навчального модуля іспит.
Складно було вчитися?
Не можу сказати, що легко, але можна звикнути, адже викладачі завжди готові допомогти. Складність становив процес адаптації до самої системи права в Англії і до того, як ця система функціонує.
Найулюбленіші предмети: які це?
ВСІ!!! Так як є вибір, то завжди вибираєш, що тебе приваблює найбільше. Якби було більше годин у добі, то точно б записалася на ще три модулі!
Як Ви розважалися: куди полюбляли ходити, що бачили навколо?
Соромно зізнатися, але розвідала я місць поки що не багато, адже і Лондон величезний. Але дуже люблю проводити час з близькими друзями: ходити в кіно, на виставки, фестивалі. Ще Лондон – це коли всі країни світу в одному місці. Тут багато різноманітних ресторанів, які пропонують безліч страв з різних куточків світу, наприклад, гуляючи по Leicester Square можна заблукати в галасливий і яскравий «China Town», а якщо хочеться покуштувати чогось з рідної нашому серцю кухні, – то ласкаво просимо в «Mari Vanna». J А галереї, музеї, виставкові центри – це взагалі моя любов! Залишається тільки вибирати.
Якщо працювали: чи вдавалося поєднувати роботу, навчання і особисте життя?
Зараз я на посаді Legal Assistant у компанії «Unifi.id» і, крім юридичної роботи, роблю shadowing нашого CEO (якщо переводити дослівно, то це означає «бути тінню», таку практику отримання досвіду в англійських юрфірмах можна зустріти часто, коли молодший співробітник виконує доручення старшого юриста, партнера, або старшого менеджера, в моєму випадку, CEO). Ритм життя таких активних людей завжди божевільний. Крім того, я ще пишу дисертацію, що займає багато часу і вимагає величезної концентрації уваги. Щоб успішно поєднувати все, намагаюся застосовувати різні хитрощі тайм-менеджменту. Що стосується особистого життя, то тут відповім жартом:
– Дівчина, коли вас можна запросити на побачення?
– Ой, цей тиждень завантажений, але наступного є два віконця: у вівторок о 13 і у п’ятницю на 11:30.
Чи дорого навчатися за кордоном?
З огляду на курс валют, а саме фунт, ціна досить висока. Крім вартості самого навчання, іноді доводиться купувати книги, канцелярію і т. п. Також значними є витрати на послуги оператора, проїзд на транспорті (який не дешевий), ціни на житло. Не можу сказати, що різниця цін на харчування в Україні та за кордоном дуже відрізняється. Але студентам надаються певні знижки, наприклад, на тижневий або місячний проїзний квитки.
Що краще: власні апартаменти, гуртожиток чи приймаюча родина?
Відзначу гуртожиток, але це моя думка. Після 10 місяців життя в Лондоні варто сказати про неймовірно високі ціни на житло.
Чому гуртожиток є кращим варіантом? В гуртожитку ви не сплачуєте комунальні послуги (але деякі гуртожитки, а таких небагато, можуть виставляти рахунки, тому завжди краще уточнювати), Wi-Fi, податки; більшість студентських резиденцій пропонують одномісні апартаменти, навіть з окремою міні кухнею у вашій кімнаті. Відповідно, ціна вище. Але, якщо ви дуже товариська і компанійська особистість, можна знайти дво- або тримісну кімнату. Жити у квартирі теж гарний варіант, але варто бути максимально обережним у плані пошуку лендлорда (іншими словами, тієї людини, у якої ви зніматимете житло), адже можуть зустрітися дуже неприємні люди. І, звичайно ж, стандартна практика – податок, або council tax. Ви зобов’язані його сплачувати, якщо ви старші за 18 років і знімаєте квартиру. Перебувати у родині круто і вам буде легше адаптуватися, у вас будуть люди, які зможуть підказати і допомогти, де потрібно, але, можливо, доведеться жити за правилами родини.
Які висновки Ви зробили під час навчання за кордоном?
Все, що ти робиш, обов’язково дасть результат у майбутньому, не варто чекати біля моря погоди. Потрібно бути активним, не боятися висловлювати свою думку та ідеї, якими б абсурдними вони не здалися на перший погляд.
І не варто боятися помилятися.
Що плануєте робити наступні 5-10 років? Які мрії, цілі зараз?
Можливо, здамся трохи забобонною, але маю традицію плани і мрії тримати в секреті, як кажуть «keep cards close to my chest».
Дайте 3 поради учневі, який зараз тільки замислюється про майбутнє навчання за кордоном. Або пораду його батькам.
1) Готуватися заздалегідь потрібно і студентові, і батькам! (Добре знати мову і background своєї спеціальності, мати базу для успішного навчання за кордоном, опрацювати інформацію про університети, можливість та умови отримання грантів, питання житла, можливі витрати, інформацію про те, які є перспективи розвитку: стажування, можливість працевлаштування тощо).
2) Якщо є мета – впевнено до неї прямуйте!
3) Не заповнюйте папери і всі інші форми самостійно: все, що стосується звернень до університетів і візового процесу, – все це довірте професіоналам!
Ще раз повторюся, якби не команда «ATLAS», я би дійсно потонула в цих паперах і потоках інформації!
Дайте собі пораду в той час, коли Ви ще хвилювалися і не знали, на що чекати в майбутньому.
Будь впевненою у своїх цілях та думках. Іди вперед: неважливо, скільки разів ти впадеш – важливо, що ти не втрачаєш віри в себе. Навчися сприймати ситуацію такою, якою вона є, і неважливо, як все склалося. Не шкодуй про те, чого не відбулося, адже незабаром ти повернешся до цього в своїй пам’яті і відчуєш, що все так мало статися. Всьому свій час і всьому своя мета. Приготуйся до неймовірних перемог, позитивних змін, внутрішнього зцілення і зростання, адже життя має багато див в запасі, просто будь готова до них!